Зміст:
Найважливішими є Ca2 {{2}}, Mg2 {{3}}, K+, Na+, Ba2+, Sr2+, Pb2+, Fe3+, Al3+, Cu2+. Відомо понад 170 видів сульфатних мінералів. Хоча на них припадає лише 0,1 % загальної ваги земної кори' гіпс, ангідрит, барит та тенардит у них можуть збагачуватися на родовища промислового значення. Більшість сульфатних мінералів - це солі з відносно складним складом, тому кристалічна структура з низьким ступенем симетрії в основному моноклінна та орторомбічна. І оскільки більшість сульфатних мінералів містять воду, її найвизначнішою фізичною властивістю є низька твердість, як правило, між 2-3,5. Крім того, колір, як правило, безбарвний і білий, а питома вага, як правило, не велика, між 2-4. Утворення сульфатних мінералів вимагає високої концентрації кисню та низьких температурних умов, тому поверхнева частина є найбільш підходящим місцем для утворення сульфатних мінералів. У цьому виді мінералів зовнішня причина набагато важливіша, ніж внутрішня. Серед них сульфатні мінерали, що утворюються в результаті окислення первинних сульфідів металів, становлять майже половину цього виду мінералів. Хімічно відкладені сульфатні мінерали в океанічних басейнах - це в основному водні сульфати калію, натрію, кальцію, магнію, барію та алюмінію. Що стосується сульфатних мінералів ендогенного гідротермального походження, то це в основному безводні сульфати, такі як барій, кальцій, стронцій та алюміній, які містяться в гідротермальних жилах із середньою низькою температурою або як продукти низькотемпературної гідротермальної зміни стінних порід.
Причина:
Вулканічні виверження будуть виділяти сірку, а сірка згорятиме, утворюючи діоксид сірки. Коли діоксид сірки стикається з водяною парою, утворюється сірчиста кислота. Сірчана кислота окислюється киснем у повітрі до сірчаної кислоти. Сірчана кислота реагує з оксидами металів у земній корі' утворюючи сульфати.